День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні
День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни — день пам'яті в Україні.
Відзначається щорічно 22 червня..
Недільний ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. О четвертій годині ранку мирне небо нашої Батьківщини пронизав стрімкий звук німецьких авіа бомбардувальників. Багато наших ЗЕМЛЯКІВ загинуло вже в перші дні війни, обороняючи кордони рідної держави. Протягом усіх років війни на полях боїв загинуло (за різними даними) від 3 до 4.5 мільйонів українців. Фактично, війна забрала життя кожного п’ятого : батька, брата, чоловіка… Величезними, безповоротними були втрати і серед жіночого населення, яке переважно залишилось на окупованих територіях та воювало в медичних військових частинах.
Надзвичайні втрати українського народу в роки Другої світової війни, сповнені скорботи про тих, хто загинув, про наших дідів і прадідів – захисників – героїв, що подарували нам мирне небо та вільну державу.
Виявивши нечуваний героїзм та єднання у жорстоких боях, у гіркоті нищівних поразок і славі звитяг, українці здобули мир та омріяну єдність у межах однієї держави, яка ще мала пройти свій тернистий шлях до незалежності.
Сьогодні важко уявити масштаб випробувань, болю і горя, що випали на долю минулих поколінь.
У листопаді 2000 року указом Президента України було засновано День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
Пам’ять про героїв є святим обов’язком кожного українця. Завжди пам’ятаймо про тих, хто не повернувся з поля бою, захищаючи нашу землю.
Стала пам’ять людська обеліском
Плането наша: Села і міста,
І вічне небо, і вода пречиста,
Моря величні,
І земля свята –
Аби народ мій похитнувсь, не вистояв,
І випустив із рук свій меч і стяг,
І, двадцять міліонів поховавши,
Не повалив до ніг своїх рейхстаг, -
Яким воно було б, сьогодні наше?
Братів згадаймо, поцілуймо матір,
І пригорнімо воїнів – батьків
І вчімось їхні рани шанувати,
Бо нас би з вами просто не було,
Ми не топтали б ряст на цьому світі.
Сини солдатські, повоєнні діти,
Схилім перед солдатами чоло.
Г.Світлична
Ця звістка собою закрила сонце,
Немов чорна хмара в грозу.
Ниви пожухли, квіти здригнулись,
Попіл вкрив кольорову росу.
Але наш народ непереможний,
Наші люди нездоланні і міцні.
Захищати Батьківщину ставав кожний,
Наближаючи кінець жорстокої війни.
Нам не треба війни, не треба –
Ми за спокій і мир на Землі,
Щоб щасливо зростали діти
І не бачили жаху війни.
День памяті і скорботи 22 червня презентація.pptx (сайт ВСЕОСВІТА)