A A A K K K
людям з порушенням зору
Відділ освіти, молоді та спорту
Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області

Кабінет учителя-дефектолога

Мої вітання всім, хто вирішив заглянути на сторінку учителя-дефектолога.

                                       

УЧИТЕЛЬ-ДЕФЕКТОЛОГ

ЗЮЗЬКО ДІАНА СЕРГІЇВНА

             Дефектологія - це наука, що поєднує в собі медицину, психологію і педагогіку, про що говорить перелік дефектологічних спеціальностей, яких існує декілька. Вчитель-сурдопедагог, який навчає дітей з порушеннями слуху - від слабочуючих до повністю глухих. Вчитель-олігофренопедагог, який займається з дітьми з порушеннями інтелектульного розвитку. Вчитель-тифлопедагог, який працює з дітьми з порушеннями зору.

Учитель-дефектолог - це фахівець, що займається розвитком , навчанням і вихованням особливої категорії дітей, що називаються сьогодні дітьми з особливими освітніми потребами.

Учитель- дефектолог виконує наступні функції та завдання:

Проводить глибоке і всебічне обстеження особливостей розвитку, веде роботу,

Спрямовану на компенсацію і корекцію недоліків розвитку дітей;
Розвиває основні психічні процеси у дітей (сприйняття, увага, пам’ять, мислення);
Розвиває навички спілкування і мовленнєву діяльність дітей;
Веде консультування батьків

Виправлення чи послаблення порушень психофізичного розвитку дитини;
Профілактика ускладнень структури розладу;
Створення умов для розвитку дитини з особливими освітніми потребами;
Цілісне формування особистості дитини;
Навчання батьків прийомів організації ігрової та навчальної діяльності дитини, окремих корекційних прийомів та методів.

Найголовніше завдання дефектолога – це допомогти дитині з особливими потребами (обмеженими можливостями) соціалізуватися, навчитися жити зі своєю особливістю, зрозуміти і прийняти себе.

  Основні напрями корекційної роботи вчителя-дефектолога:

встановлення емоційного контакту;
сенсорний розвиток;
формування уявлень про оточуючий світ;
розвиток мовлення, комунікативних навичок;
формування навичок орієнтування у просторі;
формування елементарних математичних уявлень ;
корекція пізнавальної діяльності.

                       
                                                                   

 Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива.

Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Коли потрібно звертатися до дефектолога?

  • у віці 7 місяців ніяк не реагує на промову самого близького дорослого;
  • у віці 1 року не намагається вимовляти слова, навіть найпростіші з декількох звуків;
  • у віці 2 років не вимовляє прості слова;
  • в 2,5 року не має навичок вибудовувати слова в пропозиції;
  • в 3 роки з’являються виражені проблеми з артикуляцією, дитина не може ковтати слину;
  • в 5 років дитина заїкається і становить не узгоджені пропозиції;
  • має відставання від однолітків у розумовому розвитку;
  • має порушення в роботі центральної нервової системи;
  • має захворювання органів слуху, зору;
  • має виражені психічні відхилення.

Вхід для адміністратора